Мий прадидусь, герои i я (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Герою ж анi воякам

(Немає що й казати!)

Нiтрохи не хотiлось там

З жiнками воювати.

Та вже сумуй чи не сумуй -

В палацi лиш освоївсь, -

Сказав: -- Царице, подаруй

Менi свiй срiбний пояс!

Цариця випнула губу:

-- Що, пояс? Я не знаю...

Хiба пiду, -- ти тут побудь, -

Фельдмаршалки спитаю!

Коли богиня Гера -- блись

В царицi бiля трону

I їй тихенько: -- Бережись:

Прийшов вiн по корону!

Тут Iпполiта як гукне,

Труснувши головою:

-- А, ти прийшов дурить мене?

Готуйся йти до бою!

I не оглянулись, коли

Кругом заклекотiло,

I амазонки, як орли,

Летiли в битву смiло.

Герой же кроку не ступив -

Вагався до останку,

А потiм спритно захопив

Фельдмаршалку за бранку.

На скелю вiн її вiднiс,

Де лиш орли гнiздились,

Пiдняв i позирає вниз,

Де амазонки бились.

-- Ой-ой, не кинь її, нi-нi! -

Почулось ту ж хвилину.

-- Вiддайте пояса менi,

I я її не кину!

-- Фельдмаршалка потрiбна нам!

Гукнула Iпполiта, -

Верни її в палац мiй сам

I пояса вiзьми там!

Отак скiнчилася вiйна

(Герой зробив це тонко!).

О Iпполiто чарiвна,

Прегорда амазонко!..

Уже ти з трону устаєш

I, не зронивши й звуку,

Герою пояс подаєш,

А вiн цiлує руку

I каже: -- Дяка щира вам! -

Вклоняється їй чемно,

Дає чолом усiм жiнкам -

I в путь, поки не темно...