Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
Страница:
122 из 165
Я спитав:
-- Ви розкажете щось дуже цiкаве?
-- Аякже! -- запевнив прадiдусь. -- Ти вже чув коли про пастора Грома?
-- Це, здається, той пастор, що був у нас на островi перед теперiшнiм?
-- Так. А Президента ти ж, певне, знаєш?
-- Аякже! Вiн живе тут, у Горiшньому селищi, i ми з його сином Геннiнгом дружимо.
-- Ох, правда, Хлопчак!
Прадiдусь уже хотiв починати свою оповiдку, коли нам обом одночасно спало на думку, що ми сидимо в токарнi, де звичайно складаємо вiршi, а не у вершiвнi, де розказуються оповiдки. Тому ми спустилися по драбинi вниз, усiлись на коркових пластинках, а тодi прадiдусь почав свою оповiдку.
ПРIЗВИСЬКА ПАНА ЗIНГЕРА
У травнi 1912 року з Гамбурга до острова Гельголанду плив пароплав, на палубi якого стояли двоє чоловiкiв i розмовляли. Один iз них був огрядний, високий, весь у чорному. Другий -- низенький, сухенький, у пенсне й жовтих гамашах.
"Ви вже бували на Гельголандi?" -- спитав огрядний чоловiк худого.
"Нi, -- вiдповiв чоловiк у пенсне. -- Я їду туди вперше. Я буду там секретарем страхового товариства вдiв ловцiв омарiв. -- Вiн уклонився й додав: -- Дозвольте вiдрекомендуватись: Йоганнес-Якоб Зiнгер".
"Дуже приємно, пане Зiнгер! Моє прiзвище Расмуссен, пастор Расмуссен. Але на островi мене прозивають "пастор Грiм".
"Чому це "пастор Грiм"? -- спитав пан Зiнгер.
"Бо я щонедiлi гримлю гельголандцям про їхнi грiхи, -- пояснив пастор. -- Треба вам знати, пане Зiнгер, що кожен, хто живе на Гельголандi, дiстає прiзвисько, жартiвливе прiзвисько".
"Як прикро! -- вигукнув пан Зiнгер.
|< Пред. 120 121 122 123 124 След. >|