Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Тiльки секретар страхового товариства Йоганнес-Якоб Зiнгер, здавалося, ще не мав прiзвиська, i вiн дуже пишався цим. Коли пастор Расмуссен, як домовилися, в останнiй четвер травня прийшов кликати його на прогулянку, пан Зiнгер сказав: "Ви програли заклад, пане пасторе! Я вже тиждень живу на Гельголандi, а прiзвиська не маю".

"Зачекайте, пане Зiнгер, -- засмiявся пастор Грiм. -- Ходiм поки що прогуляємося".

Секретар страхового товариства надiв жовто-зелену квiтчасту камiзельку й прикрасив свої тонкi ноги лимонно-жовтими гамашами. Була вже п'ята година, i його службовий час у конторi скiнчився.

Коли вони пiднiмалися сходами до Горiшнього селища, їм довелось обминати старого пiдмiтайла Цангi, бо той саме завзято мiв сто вiсiмдесят три сходинки.

"Ну, як справи, Цангi?" -- спитав пастор.

Старий вiдповiв, не пiдводячи голови:

"Вниз кочуся, пане пасторе".

А потiм мовчки замiв iще три сходинки.

Пастор Грiм зупинився й спитав:

"Скiльки тобi, власне, рокiв, Цангi?"

"Сiмдесят п'ять, пане пасторе!"

"Ну, то час тобi вже на спочинок. А ти хоч застрахований?"

Старий пiдмiтайло, не перестаючи вимахувати мiтлою, вiдповiв:

"Нi, пане пасторе, де там! Я вже якось до кiнця витримаю. Адже це страхування грає на тому, щоб люди рано вмирали. Знаю я їх! Нiколаус Раз-Два-Три хитрий, як чортяка, Нiколаус-Перець дурний, як баран, Нiколаус-Свинар не любить мене, та й оцей новий, Нiколаус Жовтоногий, навряд чи кращий буде".

"Дозвольте!" -- вигукнув пан Зiнгер.