Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

-- З ГумовимНiколаусом?"

"Ой, не ображайтесь! -- вiдказала Антьє Гавдуюду. -- Я ж не зо зла. Я просто вiд людей чула, що вас так називають".

"Але чому раптом Гумовим Нiколаусом?" -- спитав пастор Расмуссен.

"Ну, це проста рiч, пане пасторе. Це через пiдпис".

"Тобто як?" -- здивувався Йоганнес-Якоб Зiнгер.

"Та ви ж, -- вiдповiла Антьє Гавдуюду, -- пiд кожним папером пiдписуєтеся: "Агент Товариства по страхуванню вдiв ловцiв омарiв". Такий розтягнений пiдпис, наче гумовий".

"А чому Нiколаус? -- спитав пан Зiнгер збентежено.

"Бо в нас усiх страхових агентiв називають Нiколаусами".

"Ага, -- знiчено промимрив агент, -- тому й пiдмiтальник назвав мене Жовтоногим Нiколаусом".

Пастор Расмуссен аж заiржав i, пирхаючи, вигукнув:

"Так вам i треба, Зiнгере, щоб вас прозивали Гумовим Нiколаусом. I придумали ж такий довжелезний пiдпис! Як там воно, Антьє?"

"Агент товариства по страхуванню вдiв ловцiв омарiв", пане пасторе!"

"Смiх, та й годi!" -- закричав пастор.

Але пан Зiнгер прошепотiв:

"Як прикро!"

Коли вертались додому, пан Зiнгер мусив визнати, що вiн начисто програв заклад. Вiн мав уже не одне прiзвисько, а цiлих четверо. I це смутило його так, що добросердому пасторовi стало аж шкода бiдолахи.

"Ви знаєте, -- сказав вiн, -- я подбаю, щоб вас надалi прозивали тiльки Президентом. Адже це прiзвисько найбiльше вас задовольняє, правда?"

Агент кивнув головою.