Мий прадидусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
Страница:
96 из 165
Я одержав гумового слона, прадiдусь -ведмедика завбiльшки з половину мене, а горiшня бабуся -- рожевий вовняний шарф, що звисав їй iз шиї аж до п'ят.
-- Ой лишенько, скiльки ж на це знову грошей пiшло! -- сказала вона. Та дядько Гаррi вiдповiв:
-- Якi там грошi, мамо, це все вигране!
Прадiдусь тiльки єхидно кахикнув: вiн знав, скiльки грошей мусить програти моряк, щоб виграти пiвторби таких витребеньок. Але вiн розважливо змовчав, аби не хвилювати горiшньої бабусi. Бо вона й так уже сидiла схилена над рахунками, хитала головою й раз у раз ойкала: "Ой лишенько!"
Привезли й новий "Моряцький щорiчник". Його я зразу захопив у свої руки, щоб узяти з собою в лiжко, й раненько подався з ним нагору до спальнi, в якiй мав тепер спати вдвох Iз дядьком Гаррi. Я сподiвався, що вiн скоро прийде й розкаже менi про якiсь пригоди в морi. Але, на жаль, вiн Iще пiшов провiдати свою дiвчину, Президентову Хельгу, а коли прийшов пiзно вночi додому, я вже давно спав.
ДЕНЬ П'ЯТИЙ,
у який я радо познайомлю вас
iз Президентовою Хельгою.
В цей день показано лихi наслiдки
недоладно початих оповiдок.
I те, як треба лестити жiнкам.
Докладно змальовано пре-чу-дову комiрчину на горищi
i з подивом з'ясовано, що мiй долiшнiй дiд також вiршує.
А закiнчується день приємним почуттям,
що я -- багата людина.
Наступний день знову був вiтряний, навiть дуже вiтряний.
|< Пред. 94 95 96 97 98 След. >|