Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

- Запам'ятаю, - мовив Тiм, а сам подумав: "Як я знову вмiтиму смiятися, менi дуже приємно буде подавати руку слугам та покоївкам".

Задзвонив телефон. Хлопець узяв трубку й сказав у неї:

- Тiм Талер слухає.

- Вашу машину подано, синьйоре! - промовило в телефонi.

- Дуже дякую, - вiдповiв Тiм i поклав трубку. Барон, що весь час стежив за хлопцем, сказав:

- Нiколи не озивайтесь у телефон своїм повним iм'ям, любий мiй! Досить кинути: "Алло!" I то таким тоном, щоб зразу ясно стало: вас потурбували i ви невдоволенi! I не кажiть "дуже дякую", коли вам доповiдають, що машину подано. Досить буркнути: "Гаразд". Багатство зобов'язує до деякої неввiчливостi, пане Талере. Людей треба тримати на вiдстанi.

I знову Тiм промовив: "Запам'ятаю", - а собi знову подумав: "Стривай-но, поверну я собi свiй смiх!"

Потiм обидва спустились до прихожої, що в таких розкiшних готелях називається вестибюль. Загледiвши їх, iз крiсел попiдводились якiсь пани й низько вклонилися. Один пiдiйшов i звернувся до Троча:

- Пане бароне, дозвольте...

Троч, не глянувши на нього, вiдрубав:

- Потiм. Ми поспiшаємо.

I вони з Трочем зiйшли мармуровими сходами до великого автомобiля на шестеро дверцят.

Шофер повiдчиняв перед ними дверцята, й вони сiли на м'якi червонi сидiння.

Тiм не завважив, що ззаду й спереду їдуть машини з охороною.