Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Хлопця пройняв страх передторгiвлею. Навiть крамничка панi Бебер уже здавалась йому чимось страшним.

На щастя, хлопець вчасно пригадав, що не має ще права зрiкатись торгiвлi, бо йому ще треба виторгувати назад свiй смiх. Отож доведеться ще якийсь час мiж вовками жити й по-вовчому вити.

Аж ось барон попросив Тiма ще раз переказати все те, що вiн розповiдав у лiтаку про споживання маргарину в їхньому завулку.

Коли Тiм закiнчив, у залi засiдань на хвилину запала мовчанка.

Тодi мiстер Пеннi промимрив:

- Ми спраудi легкоуажили маргарином...

- А тим часом наше товариство й розбагатiло якраз на всяких дрiбницях, потрiбних бiдним людям, - додав сеньйор ван дер Толен. - Ми злочинне занедбали маргариновий ринок. Треба його перебудувати якось цiлком по-новому.

Тiм, що вже зовсiм заспокоївся, озвавсь:

- Мене завжди сердило те, що багатим продають їхнє масло гарно запаковане в срiбний папiр, а нам наш маргарин вишкрiбають лопаткою з бочки та ляпають на шматок рудого паперу. Хiба й ми б не могли продавати бiдним людям наш маргарин запакований? Грошей же в нас на це вистачить.

Четверо дорослих отетерiло витрiщилися на нього, тодi, мов по командi, зареготали.

- Та ви ж неосiненна людина, пане Талер! - вигукнув мiстер Пеннi.

- Розв'язок проблеми був у нас перед очима, а ми його не бачили, - реготав барон. Навiть сеньйор ван дер Толен схопився з мiсця й вирячивсь на Тiма, мов на яке заморське диво.