Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Та найдужче вразила Тiма велетенська, на всю стiну нiшi, фотографiя. То був знiмок його колишнього завулка. Якраз посерединi - дверi до їхнього будинку. Все збiгалося до найменших дрiбничок. Тiм навiть розгледiв у стiнi сусiднього будинку шпарку мiж цеглинами, де вiн колись сховав був п'ять марок. Йому аж запахло перцем, кмином та ганусом.

- Надягнiть, будь ласка, оцього светра та станьте перед фотографiєю, пане Талер! - Троч тим часом обережно перенiс тринiг iз фотоапаратом на середину павiльйону.

Тiм, немов увi снi, зробив усе, що просив Троч. У головi в нього товпилися картинки минулого: батько... мачуха... блiдий Ервiн... сусiдка з будинку лiворуч, що ходила до мачухи пити чай iз тiстечками... праворуч крамничка панi Бебер... недiлi... перегони... допит увечерi... картатий пан... угода... Тiм так схвилювався, що мусив на хвилинку сiсти на стiлець.

Троч довго морочився бiля апарата. Нарештi влаштував усе; тодi навмисне недбало обсмикнув на Тiмовi светра, трохи розпатлав хлопцевi чуба й поставив його перед фотографiєю завулка, а сам вiдiйшов до апарата.

- Дуже добре, пане Талер! Отак i стiйте. А тепер прокажiть слiдом за мною: "Позичаю свiй смiх тiльки на пiвгодини. Життям присягаюся, що поверну його".

- Позичаю свiй смiх... - Голос Тiмовi урвався. Та барон допомiг йому:

- Кажiть частинами. Так буде легше. Отже: "Позичаю свiй смiх..."

- Позичаю свiй смiх...

- "Тiльки на пiвгодини".

- ...Тiльки на пiвгодини.

- "Життям присягаюся..."

- Життям присягаюся...

- "Що поверну його".

- ...Що поверну його.