Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Тим часом вони пройшли митницю,де на Тiмовi й Трочевi валiзи без довгої мороки поставили крейдою хрестики. Надворi барон пiдкликав таксi. Тiм здивувався: їх не чекала машина їхньої фiрми. А коли автомобiль рушив, хлопець побачив у дзеркальце одного з генуезьких детективiв, що марно оглядався довкола, шукаючи таксi й для себе.

У машинi Троч повiв далi:

- Ми назвали наш маргарин "Пальмаро", бо ця назва легко вимовляється майже всiма мовами свiту. Та й пальму знають усi. На пiвночi про неї мрiють, на пiвднi вона росте в кожного бiля порога.

- То, виходить, Салех-беєва ручка в кожному разi була марна, бароне?

Троч кивнув головою. Потiм нахилився до шофера й звелiв:

- Через центр не їдьте.

Шофер теж мовчки кивнув головою. Барон знову вiдхилився назад i спитав:

- А що ви хочете зробити з акцiями гамбурзького пароплавства, пане Талер?

- Я подарую пароплавство пановi Рiкертовi, бароне. - I Тiм, силкуючись говорити спокiйно та холодно, пояснив: - Тодi мене бiльше не гризтиме сумлiння, що через мене вiн утратив посаду.

Шофер, видно, черкнув колесом узбiччя тротуару, бо машину труснуло.

- Правуйте уважнiше, стонадцять чортiв! - вигукнув обурено Троч.

- Вибачте, - буркнув шофер. I Тiмовi раптом здалося, що вiн уже десь чув той голос. Вiн скоса поглянув у дзеркальце на шоферове обличчя, але його майже зовсiм закривали великi вуса, темнi окуляри та насунутий низько на лоба кашкет.