Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Вiн ходив кругом хлопця, мов собака кругом свого хазяїна, й стежив за ним невiдчепно, хоч i непомiтно. А коли Тiм пiдiйшов до списка коней i почав його вивчати, чоловiк став поруч нього й сказав нiбито зовсiм байдуже, навiть не дивлячись на хлопця:

- На Вихора, здається, нiхто не ставить... - Потiм спитав: - А ти що, теж хочеш поставити?

- Аякже! - вiдповiв Тiм. - I якраз на Вихора.

Аж тодi незнайомець обернувся до нього:

- Смiливий же ти, хлопче! Адже у Вихора майже нiяких шансiв на виграш.

- Побачимо, - вiдказав Тiм.

Йому раптом стало смiшно. Але смiятися вiн не мiг. Поважно, трохи аж сумно дивився вiн на незнайомця. А той почав кепкувати з Тiмових смiливих намiрiв та з Вихора.

Тiм рушив до каси, i незнайомець пiшов поруч, без угаву жартуючи, дуже дотепно пiдсмiюючись iз малих жокеїв i водночас пильно стежачи за Тiмовим обличчям. Але Тiм i бровою не моргнув на тi жарти.

Не дiйшовши трохи до каси, Тiмiв супутник зупинився. Мимоволi пристав i Тiм.

- Мене звуть Крешимир, - сказав незнайомець. - Я тобi добра зичу, хлопче. Я знаю, ти на цьому iподромi ще нi разу не програв закладу. Не часто таке трапляється... Просто диво бере. Можна щось у тебе спитати?

Тiм поглянув у водяво-блакитнi очi, що нагадували йому когось, вiн тiльки не знав кого. Потiм вiдказав:

- Будь ласка, питайте...

Не спускаючи Тiма з очей, пан Крешимир тихо запитав:

- А чого ти, хлопче, нiколи не смiєшся? Ти не любиш смiятися? Чи... не можеш?

Тiмовi аж кров шибнула в голову.