Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Працював хлопець неуважно й недбало, бо в головi у нього роїлося з сотню всiляких "чому": чому барон не поїхав у тому купе, що в ньому пан Рiкерт привiз Тiма до Гамбурга? Чому пан Крешимир раптом опинився стюардом на тому самому пароплавi, де влаштували Тiма? I чому пан Рiкерт улаштував його саме на цей пароплав? Чому? Чому? Чому?

Враз у Тiмових вухах пролунало справжнє кимсь вимовлене "чому". Чийсь рiзкий чоловiчий голос спитав:

- Чому це ви опинилися на цьому суднi?

А Крешимирiв голос вiдповiв:

- А чом би й нi?

- Вийдiмо на палубу! - звелiв перший голос.

По вузенькому залiзному трапi, що вiв на ют, загрюкотiли ноги. Потiм тупiт i голоси затихли. Але в Тiмовiй головi вони ще лунали. Йому здалось, нiби вiн уже колись чув той перший голос, що звертався до Крешимира. I раптом - Тiм якраз витирав рушником велику супницю раптом Тiм збагнув, чий то голос.

То був голос людини, що їй Тiм продав свiй смiх, - голос барона Троча.

Супниця вислизнула з Тiмових рук i розлетiлася долi на дрiбнi скалки. Кок Енрiко вiдскочив убiк, злякано вигукнувши: "Мамма мiа!" ("Матiнко моя!"), а Тiм прожогом кинувся на ют, слiдом за голосами.

Нагорi не видно було нiкого. Два корабельнi лiхтарi тьмяно освiтлювали палубнi надбудови та затягнену брезентом шлюпку. Аж ураз Тiм почув тихi голоси i, озирнувшись лiворуч, звiдки вони долiтали, угледiв невиразно, як пiд шлюпкою щось ворухнулося. Навшпиньки пiдкрався хлопець ближче й побачив пiд шлюпкою двi пари чоловiчих нiг. Розглядiти щось бiльше вiн не змiг, але й так ясно було, що голоси тi долiтали з-за шлюпки.