Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Тiм аж упрiв вiд хвилювання, в яке вкинула його та розмова, й вiд зусиль триматися тихо.

Нарештi вiн почув Крешимирiв шепiт:

- Мої очi! В мене! Знов!

- А тепер мої умови, - сказав барон.

Але Тiм тих умов уже не почув. Крешимир повернув собi свої очi, а його Тiмiв давнiй утрачений дитячий смiх був так близько, ось, рукою досягти! Той смiх, що його Тiм прагнув понад усе на свiтi!

Хлопець не мiг бiльше стримуватися. Вiн кинувся вперед i закричав:

- Вiддайте менi мiй...

Але перечепився об бухту линви, вдарився головою об нiс шлюпки й гримнувся на палубу непритомний.

Дванадцятий аркуш

КРЕШИМИР

Тiм розплющив очi. В круглому iлюмiнаторi перед ним танцювала вгору i вниз червоняста зiрка - лихе вогнисте око Марса. Хлопець лежав на верхнiй койцi в їхнiй iз стюардом каютi. Над Атлантичним океаном сiрiв свiтанок.

Унизу в каютi хтось товкся. Тiм повернув голову й побачив Крешимира. Стюард теж якраз повернув голову до нього й погляди їхнi зустрiлись. У тьмяному свiтлi Крешимирового нiчника Тiм побачив, що в стюарда вже iншi очi - карi, лагiднi.

- Ну, синку, як ти себе почуваєш? - приязно спитав Крешимир.

Тiм iще не очутився як слiд. Вiн не пам'ятав, як опинився тут.

А цей Крешимир, що заговорив до нього, був зовсiм не такий, як той, що йому Тiм допомагав у їдальнi, а куди спокiйнiший i приязнiший.

Стюард пiдiйшов до койки.

- Тобi вже краще, синку?

Аж тодi в Тiмовiй головi помалу зринули всi подiї минулого вечора: голоси перед дверима до камбуза, розмова за шлюпкою, його власний крик i падiння.