Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Голос iз гучномовця сповiстив:

"Вiдомий комерсант барон Троч, що його багатство оцiнюють у кiлька мiльярдiв доларiв, цiєї ночi давав у Рiо-де-Жанейро банкет для дiлових кiл бразильської столицi. Зразу ж на початку банкету вiн вийшов i повернувся лиш за двi години, видимо чимось збентежений. Усiм упало в вiчi, що повернувся вiн у темних окулярах. Напевне, в нього знову загострилася давня хвороба очей, що була нiбито вилiкувана й кiлька рокiв не поновлювалась. Нас повiдомлено телефоном, що банкет триває i що барон, очевидно, знову..."

Радiо вимкнули, i за стiною задзюрчала вода.

Тiмове обличчя поблiдло, як вранiшнє свiтло. Вiн виграв заклад, а отже, угода була ще дiйсна. Але його налякало те дивовижне повiдомлення.

- Як же це можна дiстатися так швидко до Рiо-де-Жанейро? розгублено спитав вiн.

- Маючи такi грошi, можна що завгодно, - вiдповiв Крешимир.

- Але ж так швидко навiть лiтаки не лiтають! - вигукнув хлопець.

На те стюард спершу не сказав нiчого. Потiм буркнув:

- А я гадав, ти знаєш, iз ким зв'язався...

А тодi раптом заквапився до роботи. Але в дверях iще раз обернувся й сказав:

- Спробуй заснути, Тiме! В лiжку не годиться сушити собi голову.

На щастя, хлопець, маючи здорову натуру, справдi заснув. А коли опiвднi вiн прокинувся й Крешимир принiс йому юшки в каструльцi та виграну порцiю торта, Тiмовi стало якось аж легко на серцi. Адже вiн тепер не сам нiс тягар своєї страшної таємницi, вiн подiляв її з iншою людиною. I ця людина, до того ж, перемогла барона! Це навiвало Тiмовi таку надiю й упевненiсть, що вiн на якийсь час просто забув дивовижну звiстку з Рiо-де-Жанейро.