Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Потiм, переломившись, мов складаний ножик, упав у розкiшне крiсло, викладене вiзерунками iз слонової костi. Закинувши ногу за ногу, вiн весело поглянув на Тiма:

- А оцей останнiй заклад придумано непогано, Тiме Талере! Вiтаю, вiтаю!

Тiм дививсь на барона знизу й мовчав.

Троча, видно, бавило й те. Вiн спитав:

- А ти, власне, хотiв виграти чи програти? Менi дуже цiкаво це знати.

Тiм вiдповiв ухильно:

- Об заклад звичайно забиваються, щоб виграти...

- Ну, то це було просто чудово придумано! - захоплено вигукнув барон. Тодi схопивсь на ноги, схрестив руки на грудях i почав ходити туди й сюди по Тiмових покоях.

Тiм, лежачи на шезлонгу, спитав його:

- А наша угода, власне, ще дiйсна? Я ж уклав її з тим, першим бароном Трочем, а не з його гаданим братом.

Троч повернувся з вiтальнi до спальнi й сказав, не спиняючись:

- Угоду укладено з паном Т. Трочем. Мене звуть Тобiас Троч. Ранiше я називав себе Томас Троч. I так, i так Т., хлопчику мiй.

- А кого ж поховано замiсть вас, коли нiякого брата не iснує? допитувався Тiм.

- Одного вбогого, безрiдного пастуха, мiй юний друже. - Задоволено плямкнувши губами, Троч додав: - На Месопотамському нагiр'ї, поблизу гори Джебел-Сiнджар, розташована моя головна резиденцiя, невеличкий замок. Ото там його зараз i ховають, замiсть мене.

Вiн знову вийшов у вiтальню, й уже з-за дверей Тiм почув:

- Мiй замочок стоїть у єзидському краю. Ти знаєш, хто такi єзиди?

- Нi, - вiдказав Тiм, здивований бароковою балакучiстю.