Страница:
79 из 575
Пiдвела голову, лагiдно усмiхнулася (дуже її потiшила моя четвiрка, вона й не чекала) Постояв я трохи на порозi, тодi пiдiйшов до неї i, вiдчуваючи холод у грудях (як тодi, коли я вперше стрибонув з верби у рiчку), сказав:
— Не шийте, мамо… не поїду я в табiр.
Мати мовчки здивовано звела брови.
— Що? — одклав газету батько.
— Не поїду в табiр, — вже тихiше, але твердо повторив я.
— Як це ти не поїдеш? Чого? — спитала мати.
— Розхотiлося.
— То вiн, понiмаєте, жартує, розiгрує, — пiдморгнув менi батько.
— Нiчого я не жартую. Не поїду. Точно.
— Мо' ти захворiв? — примружився батько. — Цiлий рiк, понiмаєте, голову менi морочив iз тим табором, а тепер, понiмаєте, як путiвка єсть, — коники викидаєш. Це ж такий, понiмаєте, табiр… Як Артек. Дiти, понiмаєте, рiзних народiв I ти з ними… дурень! Нiколи ж, понiмаєте, в життi ж не бачив.
— Не видумуй, синку, — пiдхопила мати. — Ще i лiкарка сказала, що тобi до моря нужно. Гланди в тебе i носоглотка.
— Нема в мене нiякої носоглотки. Не поїду я.
— Поїдеш, поїдеш, — в голосi батька вже дзвенiла криця.
— Не поїду.
— Ти як, понiмаєте, з батьком розмовляєш? Ой, гляди, вiзьму ременяку!
— Ну й берiть. Тiльки в нас у країнi не б'ють дiтей. Це в усiх газетах написано. Дiтей б'ють тiльки iмперiалiсти, палiї вiйни.
— Ти… ти… ти… — скипiв батько i вже замахнувся ременякою, але тут мати кинулася на захист, обхопила батька руками i, пiдштовхуючи, почала одтiсняти в другу кiмнату.
|< Пред. 77 78 79 80 81 След. >|