Страница:
6 из 116
, щоби живі холодноярці давали матеріяли до історії Холодного Яру, відкликнувся лише один С. Полікша, який був в Холодному Яру у 1919 році в той самий час, що і Ліхарєв. Його спогад у Літ. Черв. Кал. за травень 1933 року ствердив, що оповідання Ліхарева на дев'яносто відсотків — нісенітниці.
Однак, це не перешкодило полк. Середі, у серпні 1934 р. видрукувати їх ще й у паризькому «Українському Слові».
З чистим сумлінням можна сказати, що «Холодноярщина» в нашій пресі і літературі не освітлена майже зовсім. Це примусило мене відкласти інші теми і взятися за писання «Холодного Яру». Мені радили зробити це у формі історичної монографії. Та для цього бракує перш за все дат, які позабувалися, а часом чоловік просто не знав, який день був під час тієї чи іншої події. Щоби зробити книжку цікавішою для широкого загалу, я убрав її в форму, так би мовити, «повістярську». Може забагато в ній відведено місця для моїх особистих переживань, але для тих, що самі чогось подібного не переживали — може буде й цікаво. Може кому і придасться.
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ.
ЧАСТИНА ПЕРША
I
Запорізька група підчас партизанського походу продерлася з боями через відступаючий денікінський та наступаючий большевицький фронти і перейшла з Херсонщини в чигиринський повіт.
Розлогий краєвид голих степів з рідкими селами заступили великі ліси, між якими хутори і села попадали частіше.
Перейшли, здавалося, безконечний Чорний ліс.
|< Пред. 4 5 6 7 8 След. >|