JК
Акуляча клитка (Останний дюйм - 2) (на украинском языке) :: Олдридж Джеймс
Страница: 8 из 24- Пригадую, з нього мастило текло, як iз сита.
- Годин на двадцять вистачить, а в мене в дуже важке мастило.
З Саламом не пропадеш, i Бену здавалося, що вiн уже напiвдорозi до мети.
* * *
Ще коли Бен працював у Канадi, йому частенько доводилось лiтати на невеликих лiтаках, перевозячи громiздкi частини гiрничого устаткування, пiдв'язанi до фюзеляжу. Але у старого "Бiчкрафта" розхиталося управлiння, i мотор втрачав компресiю вже на зльотi; Бену здавалося, що вiн летить не на лiтаку, а на самiй залiзнiй клiтцi.
- Все гаразд? - запитав вiн у Девi,
Хлопець був блiдий, i батько не знав, чи це вiд повiтряних ям над пустелею, вiд природженого страху перед лiтаком, чи вiд передчуття небезпеки, яка чекає на них в Акулячiй бухтi.
- А вище ти не можеш пiднятися? - спитав Девi. - Туди, де немає ям?
Це вже було досягненням. Хлопець нарештi про щось запитав.
- Я й так лiзу вгору скiльки можу, - вiдповiв Бен, стараючись перекричати не дуже сильний гуркiт старенького мотора. - Клiтку прив'язано надто близько до носа...
Нiс у "Бiчкрафта" й так був надмiру важкий, навiть з додатковим вантажем на хвостi. Бен ще одвiв ручку назад, але протез на лiвiй руцi зразу ж уп'явся в живе м'ясо. Доводилося весь час держати машину в рiвновазi; досить було одвести ручку надто далеко - нiс задирався i лiтак втрачав управлiння.
- В кишенi у мене леденцi, - сказав Бен. - Вiзьми їх собi.
Девi залiз у кишеню батькової сорочки i вийняв пакуночок леденцiв. Один леденець вiн засунув Бену в рот (той не мiг вiдпустити ручку).
- Годин на двадцять вистачить, а в мене в дуже важке мастило.
З Саламом не пропадеш, i Бену здавалося, що вiн уже напiвдорозi до мети.
* * *
Ще коли Бен працював у Канадi, йому частенько доводилось лiтати на невеликих лiтаках, перевозячи громiздкi частини гiрничого устаткування, пiдв'язанi до фюзеляжу. Але у старого "Бiчкрафта" розхиталося управлiння, i мотор втрачав компресiю вже на зльотi; Бену здавалося, що вiн летить не на лiтаку, а на самiй залiзнiй клiтцi.
- Все гаразд? - запитав вiн у Девi,
Хлопець був блiдий, i батько не знав, чи це вiд повiтряних ям над пустелею, вiд природженого страху перед лiтаком, чи вiд передчуття небезпеки, яка чекає на них в Акулячiй бухтi.
- А вище ти не можеш пiднятися? - спитав Девi. - Туди, де немає ям?
Це вже було досягненням. Хлопець нарештi про щось запитав.
- Я й так лiзу вгору скiльки можу, - вiдповiв Бен, стараючись перекричати не дуже сильний гуркiт старенького мотора. - Клiтку прив'язано надто близько до носа...
Нiс у "Бiчкрафта" й так був надмiру важкий, навiть з додатковим вантажем на хвостi. Бен ще одвiв ручку назад, але протез на лiвiй руцi зразу ж уп'явся в живе м'ясо. Доводилося весь час держати машину в рiвновазi; досить було одвести ручку надто далеко - нiс задирався i лiтак втрачав управлiння.
- В кишенi у мене леденцi, - сказав Бен. - Вiзьми їх собi.
Девi залiз у кишеню батькової сорочки i вийняв пакуночок леденцiв. Один леденець вiн засунув Бену в рот (той не мiг вiдпустити ручку).