Останний дюйм (Останний дюйм - 1) (на украинском языке)   ::   Олдридж Джеймс

- Ми стали проти вiтру? Ти повернув проти вiтру?

- Так, але вiтер нас перекине.

Бен вiдчув, що лiтак розгойдується в усi боки, хотiв виглянути, але поле зору було таке мале, що йому доводилось цiлком покладатися на сина.

- Вiдпусти ручне гальмо! - сказав Бен. Вiн забув про нього.

- Готово! - вiдгукнувся Девi. - Я вiдпустив.

- Ага, вiдпустив! Хiба я не бачу! Старий дурень! - вилаяв Бен сам себе.

Тут вiн згадав, що його не чути за гуркотом мотора i що треба кричати.

- Слухай далi! Це зовсiм просто. Тягни важiль i тримай ручку посерединi. Коли машина пiдстрибуватиме, то нiчого. Зрозумiв? Уповiльни хiд. I держи прямо. Держи її проти вiтру, не бери на себе ручки, доки я не скажу. Ну! Не бiйся вiтру!

Вiн чув, що мотор реве дужче - Девi додавав газу, - вiдчував поштовхи, погойдування машини, яка прокладала собi дорогу в пiску. Потiм лiтак почав ковзати, пiдхоплений вiтром, але Бен дочекався, доки поштовхи стали слабiшi, i знов утратив свiдомiсть.

- Не смiй! - почув вiн здалеку.

Бен опам'ятався. Вони щойно вiдiрвались вiд землi. Хлопець слухняно тримав ручку i не тягнув її до себе; вони ледве-ледве перевалили через дюни, i Бен зрозумiв, що хлопцевi потрiбно було багато мужностi, щоб не смикнути вiд страху ручку. Рiзкий подув вiтру впевнено пiдхопив лiтак, але потiм вiн провалився в яму, i Бену стало дуже погано.

- Пiднiмись на три тисячi футiв, там буде спокiйнiше! - крикнув вiн.

Йому треба було витлумачити синовi все це до вiдльоту, адже Девi тепер важко буде його почути.