У затинку пальм (на украинском языке)   ::   Олейник Николай

Поштовхом до розмови було чиєсь повiдомлення про поганий стан здоров'я Варели пiсля арешту. Намагалися додзвонитися до нього на квартиру - нiхто не вiдповiдав.

- Це триватиме з мiсяць, - кинув Хорхе, товариш Хорхе, секретар Товариства, давнiй друг Альфредо. - Кiлька тижнiв, поки вiдiйде.

- А що?..

- Не перший випадок, - попередив моє запитання Хорхе. I додав: - Вам, напевне, дивно, а для нас це звичайне. Коли знiмали фiльм "Течуть каламутнi води", Альфредо так само сидiв у в'язницi. Потiм ще...

- "Краще бути арештантом, нiж закрiпаченим вiльно", - процитував Олександр Лiщинський, водiй таксi й органiзатор україно-бiлорусько-латиського видання "Рiдного краю", газети прогресивної емiграцiї.

- Чиї це слова?

- Армандо Техада Гомеса, нашого поета i прозаїка.

- Армандо має зайти, - сказав Хорхе. - Вiн, як i Альфредо, активiст нашого Товариства.

Я сказав, що читав його вiршi в "Иностранной литературе", що це хорошi вiршi, перейнятi уболiванням за долю народу, в них багато лiризму, iронiї та гнiву, i саме цим вони близькi поезiї Шевченка, Маяковського, Блока....

- I ще, знаєте, - додав Хорхе, - є у вас на Українi чудовий поет... Пабло Тичина. Вони чимось схожi...

Свого часу товариш Хорхе побував у Радянському Союзi, на Українi, познайомився з рядом наших митцiв i тепер принагiдно згадував то Гончара, то Стельмаха, то ще когось, з ким довелося працювати на рiзних форумах борцiв за мир.