Культ   ::   Дереш Любко

Старий мудрий Сатир-Гітарист так само продовжував стискувати гітару, наче юну тендітну коханку.

Дарця дивилася на Сатира задумано і сумно. Кілька секунд пан у чорному мовчав.

— Ти хороша, ти це знаєш? Направду!

Дарця байдуже знизала плечима.

— А тепер іди. На тебе чекають.

Дарця вже розвернулася йти за дороговказом, але зупинилася й глянула на Гітариста востаннє.

— Дякую, — промовила вона.

Усмішка.

— Йди. Не затримуйся тут. І передавай привіт Банзаю — він мене повинен пам'ятати!

Дарця повернулася і пішла. Сатир знову взявся перебирати струни коханки, тепер уже

(слайд: табун коней)

"Дім сонця, що сходить". Сумно-легке і блюзове.

(слайд: краплина падає у воду)

Вона ішла у напрямку дороговказу,

У Т О П І Я

30 км

(арґумент переродження)

віддаляючись від канапи з Сатиром, канапи посеред

(слайд: туман над озером)

безмежного Ніде..

(ГосподийдудотебетвояДарцяБорхес)

(амінь)

серпень 2000-січень 2001