JК
Трохи питьми :: Дереш Любко
Страница: 285 из 307Один профі на прізвисько ВнукСотоны радив чимскоріше знайти Лорну (яку я з доброти душевної приховав зазбиваючим зі сліду ініціалом) і відрізати їй голову, оскільки за насилання демона 9-го розряду (ВнукСотоны відкинув усі попередні спроби опізнання нечисті як дилетантські. За тільки йому відомими симптомами, він чітко визначив різновид мого сисуна – власне, це був сисун 9-го розряду, генетично споріднений з архидемоном Аполлоном) маг отримує етичне і містичне право покінчити із суперником на фізичному рівні.
тому що, як не крути, а сисун 9-го розряду – це вам не коники з гівна ліпити. Я спитав у ВнукСотоны, чи може він дистанційно усунути демона (дехто вже пропонував зробити це, а дехто був упевнений, що вже зробив це), на що той досить безпардонно сказав, що він такими дріб'язками не займається, у нього зараз на прямому контакті колективний розум Рахмаїл-712 (я так розумію, числовий індекс – це кількість членів колективного розуму Рахмаїла).
З усіх коментів я виніс хіба одне – стривайте, два! – переконання: по-друге, мені з цими шизами не по дорозі, ну, а по-перше, – Лорна втягнула мене у магічну війну.
Та якось у сні я отримав видіння.
Я побачив себе на зеленій, освітленій сонцем галявині. З одного боку я бачив сіре спокійне море, з другого – високий, міцний дуб. Поруч мене на траві сидів актуальний прем'єр-міністр, чомусь у костюмі бурятського лами. Мир і спокій місця напували мене, а прем'єр в манатті лами променився світлом. Він усміхнувся мені й звернувся на ім'я, та я був так зачарований щастям цього місця, що забув, як говорити.
тому що, як не крути, а сисун 9-го розряду – це вам не коники з гівна ліпити. Я спитав у ВнукСотоны, чи може він дистанційно усунути демона (дехто вже пропонував зробити це, а дехто був упевнений, що вже зробив це), на що той досить безпардонно сказав, що він такими дріб'язками не займається, у нього зараз на прямому контакті колективний розум Рахмаїл-712 (я так розумію, числовий індекс – це кількість членів колективного розуму Рахмаїла).
З усіх коментів я виніс хіба одне – стривайте, два! – переконання: по-друге, мені з цими шизами не по дорозі, ну, а по-перше, – Лорна втягнула мене у магічну війну.
Та якось у сні я отримав видіння.
Я побачив себе на зеленій, освітленій сонцем галявині. З одного боку я бачив сіре спокійне море, з другого – високий, міцний дуб. Поруч мене на траві сидів актуальний прем'єр-міністр, чомусь у костюмі бурятського лами. Мир і спокій місця напували мене, а прем'єр в манатті лами променився світлом. Він усміхнувся мені й звернувся на ім'я, та я був так зачарований щастям цього місця, що забув, як говорити.