JК
Щира любов :: Квитка-Основьяненко Григорий Федорович
Страница: 68 из 94Тепер на таку волю благословіте нас, панотче!
Тут з ним припала до ніг отцевських і Галочка, і що то плакала!
Олексій їх поблагословив і дуже гарно усе приговорював і просив бога, що їм послати на милость свою.
Далі посадив їх укупі, розказовав, як їм жити, як шанувати, поважати один одного, таки довгенько їм усе говорив.
От посидівши, сказав, що треба прибиратись, бо завтра і весілля.
Микола помагав вже своєму тестеві, у чім там треба було. Припросили то дядин, то сусід поратись. Галочка, у чім душа, туди ж з ними порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли, неначе боялася, щоб хто не помішав.
У багатого і є з чого і є кому усе злагодити; так і не диво, що до завтрього усе поспіло.
Зійшлася сама ближня рідня. Подивовалися, потовковали, що як-то Олексій, такий багатий, одним одну дочку та віддає за свого за батрака, та ще і за бідного! Лучче б віддав, хто скаже, за купця, хто за поповича; а хто каже: та, може б, який і пан не погордився б узяти таку кралю, та з такою худобою. І багато такого казали; як же їх обдарили подарками, усе хустками хорошими, і вишиваннями, і платками шовковими, так вони і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону.
Тут з ним припала до ніг отцевських і Галочка, і що то плакала!
Олексій їх поблагословив і дуже гарно усе приговорював і просив бога, що їм послати на милость свою.
Далі посадив їх укупі, розказовав, як їм жити, як шанувати, поважати один одного, таки довгенько їм усе говорив.
От посидівши, сказав, що треба прибиратись, бо завтра і весілля.
Микола помагав вже своєму тестеві, у чім там треба було. Припросили то дядин, то сусід поратись. Галочка, у чім душа, туди ж з ними порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли, неначе боялася, щоб хто не помішав.
У багатого і є з чого і є кому усе злагодити; так і не диво, що до завтрього усе поспіло.
Зійшлася сама ближня рідня. Подивовалися, потовковали, що як-то Олексій, такий багатий, одним одну дочку та віддає за свого за батрака, та ще і за бідного! Лучче б віддав, хто скаже, за купця, хто за поповича; а хто каже: та, може б, який і пан не погордився б узяти таку кралю, та з такою худобою. І багато такого казали; як же їх обдарили подарками, усе хустками хорошими, і вишиваннями, і платками шовковими, так вони і замовкли, і затихли, надіючись і погуляти опісля по закону.