Страница:
102 из 116
— Я, братішкі, січас телеграму дам товаріщу Троцкому! Ми октябрскую революцію завоєвалі!!!
Та діставши від Оробка кольбою по голові — покотивсяна землю.
Побачивши, що жарти погані, «братішки» здали зброю та стали виносити мішки.
Любуємося з Чорнотою двома «мавзерами» та п'ятьма новенькими «наганами». У Холодному Яру здадуться...
Від київського потягу підійшов хлопець в напів-сільському, напів-міському одягу.
— Добре справляєтеся, товариші! З цією сволотою — просто біда! У нас в Києві на тім тижні двох чекістів на станції вбили. Лічать, що як матроси Петроград брали, то вже можуть совітській власті по голові їздити. У вас в місті чека нема, здається?
— Немає. Самі справляємося.
— Як би ми всюди мали таку міліцію! А то до чорта «контрреволюції» у міліцію напхалося. Ви, товариш начальник, партійний?
Чорнота зміряв його поглядом.
— Комуніст. А вам що до того? Незнайомий перевів погляд на мене.
— Бачте, мені треба дещо з вами побалакати. Чи товариш теж член партії?
— Це наш комсомольський організатор. А в чому справа?
Незнайомий «товариш» витягнув посвідку. Таємний уповноважнений київської губчека по боротьбі з бандитизмом, їде в службовій справі до чигиринської «уєздчека».
— Бачте... мені треба персонально висвітлити положення з бандитизмом в околиці Холодного Яру. Ви мусите знати місцевість і обставини. Чи мені краще їхати на Олександрівку, добратися до Чигирина, а потім вже туди, чи я міг би добратися до Чигирина через холодноярські села — і по дорозі довідатися, що треба.
|< Пред. 100 101 102 103 104 След. >|