Минимакс - кишеньковия дракон, або День без батькив (на украинском языке) :: Костецкий Анатолий
Страница:
55 из 85
-- Невже ти не могла потерпiти диму? Адже терпiла, коли тато курив!Чи взагалi забрала б у Максика сигарети.
-- Вiн так просив, так просив... -- виправдувалась жалiслива Лiзка i знов була зiбралася плакати. Та Олег, як то кажуть, змiнив гнiв на милiсть.
-- А в садку добре шукала? -- поцiкавився вiн.
-- Та я кожну травиночку обдивилася, навiть малину облазила! Ось, поглянь! -- показала вона братовi подряпанi литки.
-- Треба зеленкою намазати, -- стурбувався Олег, -- а то ще зараза яка причепиться.
Вiн знайшов в аптечцi пляшечку з зеленкою, наквецяв вiд душi Лiзчинi подряпини, не забуваючи сильно дмухати на них, а тодi спитав:
-- Ти кажеш, сусiдка натякала на озеро?
-- Ага. Казала, що ящiрок там -- хоч греблю гати.
-- Слухай! -- Олег ляснув себе по лобi. -- А не мiг Мiнiмакс гайнути туди?
-- Звичайно, мiг! -- зрадiла Лiзка.
-- Тодi там i треба його шукати, -- вирiшив Олег. -- Ходiм!
-- А товариш Вася? -- завагалася сестра.
-- Нiчого, якось обiйдеться, -- запевнив брат. -- Може, вiн i не такий страшний, як кажуть.
Олег ухопив сестру за руку, й вони побiгли до озера, яке охороняв загадковий i грiзний товариш Вася.
Коли показався курiнь, де мешкав сторож, брат i сестра притишили ходу i далi вже скрадалися, мов справжнi iндiанцi в розвiдцi.
До куреня лишалося метрiв сiм, коли Олег знаками наказав сестрi сховатися у високiй духмянiй травi, а сам по-пластунськи почав пiдповзати до помешкання товариша Васi.
|< Пред. 53 54 55 56 57 След. >|