Минимакс - кишеньковия дракон, або День без батькив (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

Креня ображено замовк -- а що вiн мiг сказати? -- та Олег насунувся на Петька i грiзним голосом наказав:

-- Ану, розповiдай, що почув!

-- Все, -- пiдвiвся нарештi Петько Психолог. -- Але я нiкому не скажу! От вам слово! -- Вiн ударив себе в груди. -- Менi вже так набридло моє життя, що годi й казати.

-- Що саме? -- не зрозумiв Олег.

-- Ну хiба менi потрiбнi отi грошi, що я у вас виманюю? Та нiзащо в свiтi! Але батько -- ви ж знаєте! -- нiяк не кине пити, от i ганяє мене на всякi заробiтки, щоб йому грошi добував, -- Петько опустив голову й гiрко схлипнув.

-- А ти не давай! -- вихопилося в Мiнiмакса.

-- Еге ж, не давай! Так вiн тодi менi я-ак дасть!

-- Треба поговорити з Крутивусом, -- запропонувала Лiзка. -- Нехай побалакає з твоїм батьком.

-- Уже балакав, -- махнув рукою Петько. -- Батько весь час обiцяє кинути, а потiм знов починає... Ну що, берете мене до своєї компанiї? Я таке знаю про Iзольду, таке-е!

-- Без тебе знають, -- стрiпнув крилами Креня.

-- Може, й знають, та не все, -- заперечив Петько. -- От, скажiмо, про банки: що там у неї?

-- Грошi, -- кинув зневажливо Креня.

-- А синуля її чим займається?

-- Дурить людей!

-- А от i не тiльки! -- зрадiв Петько. -- Вiн постачає матусi яйця -- сотнями!

-- Ну то й що? -- не зрозумiв Креня.

-- Ага, я ж казав, -- не знаєте! -- переможно усмiхнувся Петько Психолог. -- А я все вистежив, поки тинявся без дiла. Так-от, щоб знали: нiякi в неї не свiжi яйця, а звичайнi магазиннi. У неї весь холодильник ними забитий: Бобчик привозить, коли по квiти приїздить.