Минимакс - кишеньковия дракон, або День без батькив (на украинском языке)   ::   Костецкий Анатолий

-- Невже ти не пам'ятаєш, як я порятував їхню газову плиту, коли вбалонi скiнчився газ? Невже забув, як менi допомiг у цьому звичайнiсiнький сiрник?! А тут -- цiле вогнище! Та воно варте, мабуть, тисяч i тисяч сiрникiв.

-- Ну, коли справдi так, як ти кажеш, -- все ще сумнiвався недовiрливий Креня, -- то ми, звичайно, допоможемо, чи не так? -- Вiн подивився на друзiв.

-- Нема питань! -- кинув Максим. -- Не бувати такому, щоб ми не допомогли нашому Мiнiмаксовi!

-- Пхе! -- як завжди трохи презирливо каркнув Креня. -- Та коли людинi, ой, пробачте, справжньому дракончиковi чогось заманеться, то я -- перший помiчник для нього!

Навiть Рекс, поки що мовчазний, нявкнув i нашорошив вуха ще бiльше, наче хотiв сказати: наказуйте -- все зроблю, що знадобиться!

А Петько, цей хитрун i пройдисвiт, щоправда -- вже колишнiй, раптом кинув:

-- Та чого це ми стоїмо. Поговорили -- й до роботи!

I всi вiдразу зрозумiли, що таки справдi треба негайно допомогти дракончиковi...

Декого, може, й подивує, чого це здiймати такий переполох через якийсь там хмиз для вогнища, навiщо стiлькох пiдключати до цiєї справи -- i людей, i кота, i птаха?

Що ж, нехай такий розумничок добереться пiзнього вечора до якогось озера, де береги поросли кошлатим очеретом, а вся iнша мiсцина навколо -- буйнотравний луг!

Не зрозумiли?

Так от, нехай отой розумник спробує у лузi при озерi назбирати звичайнiсiнького хмизу бодай для невеличкого багаття!..