Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

- Ну й скнари! Га? За голову ватага - лише тридцять срiбнякiв! Де це чувано? От якби дали золотими денарiями...

Iуда розгублено клiпав. Веселий Герман простягнув йому гаман:

- Бери! Для нас це не грошi...

Iуда жадiбно схопив свою здобич i поспiхом сунув за пазуху.

- Слухай, - зичливо мовив Веселий Герман, - може, ти продаси його вдруге?

- Кого? - пробелькотiв Iуда, який досi не оговтався вiд ляку. Його крихiтнi оченята, перегородженi видатним носом, полохливо никали по вояках.

- Нiби не знасш... Iсуса Назарея - ось кого! Нам же вiдомо, кого ти щойно продав скупердяям з храму. А нас цей товарець теж цiкавить! Ну то що, приятелю, залагодимо гендель, га?

Iуда завагався. Цей рудий здоровань - що вiн: пропонус всерйоз чи кепкус? Його непокоуло навiть те, що йому повернули грошi. Щось повертати - не належить до чеснот римських воякiв. Як i будь-яких iнших... А може, й справдi?..

- Давай виказуй хутенько, - наполiг рудий. - Ми знасмо, кому його можна вигiдно перепродати. Понтiй Пiлат за Назарея дасть золото...

Тiльки тепер Iуда збагнув: гаман йому повернули лише тому, що сподiваються заробити бiльше. На душi полегшало - усе стало на свос звичне мiсце.

- Ну, кажи нарештi: де вiн ховасться?

- У Гефсиманському лiсi... Та чи встигнете?

- А що таке?

- Уже збирасться йти по нього храмова варта...

- Нехай собi збирасться. А ми вирушаймо зараз. Веди!

- Навiщо я вам? - сполотнiв Iуда.

- Як то навiщо? Лiс великий.