Слидство веде прокуратор (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Я сказав ум: "Як прийшов потоп i знiс усiх, так i ваш храм облуди буде знесено. Бо де буде падло, там зберуться й орли. Нерозумнi i слiпi ви, бо святите золото! Горе вам! Бо за злочинами вашими прийдуть чорнi днi. I обложать храм окопами, i обступлять навкруги, i стиснуть звiдусюди. I знищать його з лиця землi, i не залишать каменя на каменi! Бо цей храм уже не божий дiм молитов, а вертеп з кублом гадючим!"

- Ти справдi це сказав? - не стримав свого подиву прокуратор.

- Я сказав це...

- Першосвятенник Кайафа знас про це?

- Вiн теж слухав мене.

- Коли це було?

- Три днi тому.

- А потiм ти з ватагою спiльникiв пiшов грабувати храмових мiняйл?

- Я нi в чому не винен. Хiба на мене хтось скаржився?

- Масш рацiю: нема нi скарг, нi позову. Адже, щоб звинуватити тебе, ум треба викрити самих себе. Але зараз я зроблю одне припущення. Якщо воно вiрне, можеш не вiдповiдати нiчого. Ви забрали у мiняйл монети старого карбу?

Запала промовиста мовчанка.

Велична Клавдiя Прокула з веселою повагою позирала на свого проникливого чоловiка.

Понтiй Пiлат бачив, як до Веселого Германа пiдiйшов легiонер i про щось доповiв.

Веселий Герман пiдняв руку, просячи дозволу потурбувати прокуратора.

- Пiдiйди! - дозволив йому Понтiй Пiлат i, коли той наблизився, запитав: - Щось трапилося?

- Прийшов колишнiй першосвятенник Аннан, тесть Кайафи. Просить, щоб ви його прийняли.

- По мою душу прийшов, - тихо мовив Iсус.

- Про що ти? - запитав прокуратор.

- Аннан вимагатиме мосу смертi.