Спалах понадновот зирки (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Страница:
38 из 53
Кат звично потягнув приреченого до вiдполiрованоушиями його попередникiв плахи. Та на якусь мить завагався... Головибрати були такi подiбнi, що... Якщо й переплутасш, все одно нiхто нiчого не помiтить...
До того ж цей бовдур - детектив XXX, жалiючи мене (як-не-як, а на двох одне тiло), розчулено бовкнув:
- Не сумуй, брате... Ти довго не страждатимеш...
Це поклало край ваганням ката... Як i слiд було чекати, нiхто нiчого не помiтив...
- Тисяча небесних шкаралупi - вжахнувсь я, прошиваючи очима юного, а вже однобезголового таотяйина. - Виходить, ти... злодiй?..
- Так, капiтане... Звичайна судова помилка...
Невдовзi ми з Азимутом переконалися, що вiн справдi отой XXX, а не той XXX: у мене без слiду зникла запальничка, а в штурмана сдина краватка. Злодiя годi було й шукати. Адже за ним давно не пильнують невсипущi очi детектива.
Втiм, не це було найжахливiше.
11. ДВI ГОЛОВИ ДОБРЕ, А ОДНА КРАЩЕ
Менi спало на думку: а що, коли цей свiт не такий вже й досконалий? А що, коли двоголовi iстоти дожилися до повного безголiв'я, хоч це й виглядас парадоксально? Адже якщо кожна голова аборигена веде свос незалежне, суверенне життя, мас своу уподобання, своу схильностi i звички, свiй самобутнiй характер i свiтогляд, тодi кожного таотянина чи таотянку роздирають непримиреннi протирiччя.
Воiстину, за таких умов права рука не знас, що робить лiва.
Невдовзi я з прикрiстю переконався, що мав рацiю. З вченими планети через отой антагонiзм голiв неможливо було нi про що домовитись.
|< Пред. 36 37 38 39 40 След. >|