Страница:
204 из 283
Голос мав високий, надтріснутий і солодкий; похитувався з боку набік, співаючи, а коли просихало горло, змочував його медом. У ті два дні наспівався Григорій боговгодних пісень більше, ніж раніше за місяць.
Третього дня таті не витримали й постукали в двері, саме коли Григорій співав.
— Що? Га? — кинувся злякано Григорій. — Яка нечиста сила це стукає?
— Це не нечиста сила, — обізвалося з-за дверей. — Це таті, які хотіли тебе, пречесний отче, обікрасти.
— Звідкіля ви говорите? — так само перестрашено спитав Григорій. — З неба чи з-під землі?
— З твоєї кліті говоримо, в якій нас зачинило, — озвався кволий голос.
— Хто вас там зачиняв? — спитав Григорій і аж шию витяг, щоб послухати.
— Якась сила нечиста нас зачинила, — озвався кволий голос — Немає в нас снаги більше терпіти.
— Не сила то нечиста, — поважно озвався Григорій, ще й палець повчально підняв, — а сила молитви моєї. Застав вас господь за богоненависним ділом і причинив.
— Випусти нас, отче, — благав голос — Десятому закажемо тебе обкрадати. Не будемо ніколи тебе, отче, гнівити!
— Не мене, а бога гнівите! — так само тримав зведеним угору пальця Григорій. — Не я ж бо вас зачиняв, не я вас і випускати маю.
— Що ж нам робити, отче? — плачливо затяг голос.
— Спіть поки що, а я за вас помолюся. Боже! — вигукнув він. — Утрудилися вони, даремно пригоджуючи ворогу. Дай сон рабам твоїм!
Відтак тихо засміявся Григорій, і очі його щасливо примружилися, по тому почав голосно співати.
|< Пред. 202 203 204 205 206 След. >|