Страница:
259 из 259
— Два великі й важкі пакунки.
За мить клумаки вже лежали на траві перед нами. Незважаючи на підозру, пан Анатоль усе ще сумнівався.
— Але пан Вацек зовсім не злочинець, — бурмотів він.
Він перестав бурмотіти й ремствувати, коли ми розв'язали шнурки, і з товстих ковдр, якими, здавалося, були обмотані постіль та гумові матраци, висипалися прегарне бурштинове намисто, браслети, більше десятка предметів, зроблених із золота. У другій ковдрі був старовинний золотий сервіз, яким до війни пишався музей в Е.
— Звідки… він усе це… виловив? — простогнав пан Ана-толь.
— З озера, — відповів я.
— Спінінгом? — наївно спитав пан Анатоль.
Я запам'ятав гучний регіт, яким привітали ми слова лицаря спінінгу.
|< Пред. 255 256 257 258 259 >|