Страница:
208 из 239
Вонизгадували ще «старого», який спершу вважав, що «той гість» із планом — тобто я — і є Ба-рабашева людина. А хто ж цей «старий»?
— У нас тут багато старих людей.
— О, то не конче мусить бути стара людина. Часто кажуть «старий» на свого начальника, на шефа. Певне одне: хтось із місцевих людей знав, що двох Барабашевих бандитів випущено з в язниці.
— Брр… — Ганка здригнулася зі страху. — Як це все жахливо й похмуро!
Мимохіть ми озирнулися на замкнені двері дерев'яної будки, в якій стався злочин.
Була вже ніч. Зірвався легкий вітерець, захмарене небо почало вияснюватися, де-не-де заблимали зірки. Всупереч моєму прогнозові, погода кращала.
— Час вертати додому, — сказав я й потиснув Ганчину руку.
Дівчина стрибнула в човен, а я подався в мороці, що оповив Острів злочинців, до «сама», який терпляче чекав на мене серед кущів верболозу.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
Гонитва за браконьєрами. — Я захоплюю човен браконьєрів. — Пожиток з ласунства. — Непевний тип. — Що ховало давнє кладовище. — Знахідки в старих могилах. — Кондраса заарештовано. — Тереза викрадає човна. Зустріч у лісі. — Куди попливла Тереза?
Тривожний звук сурми догнав мене на перехресті лісових доріг. Здавалося, що гарцерська сурма кличе всіх до нагальної дії. Могла бути тільки одна причина цієї тривоги серед ночі в гарцерському таборі: браконьєри.
Завернувши машину, я подався до табору. Сурма гостро й пронизливо краяла морок ночі.
|< Пред. 206 207 208 209 210 След. >|