Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

Поодаль був малий Телешик ,

Він плакав і лигав кулешик,

До його кралася змія

Крилатая, з сім’ю главами,

З хвостом в верству, страшна, з рогами,

А звалася Жеретія .

[45] Вокруг же щита на заломах

Найлуччі лицарські діла

Були бляховані в персонах

Іскусно, живо, без числа,

Котигорох , Іван-царевич ,

Кухарчич , Сучич і Налетич .

Услужливий Кузьма-Дем’ян .

Кощій з прескверною ягою,

І дурень з ступою новою,

І славний лицар Марципан .

[46] Так пан Еней наш знаряджався,

Щоб дружби Турну доказать;

Напасть на ворогів збирався,

Зненацька копоті їм дать.

Но зла Юнона не дрімає,

Навильот умисли всі знає,

Оп’ять Ірисю посила:

Як можна Турна роздрочити,

Против троянців насталити,

Щоб викоренив їх дотла.

[47] Ірися виль, скользнула з неба,

До Турна в північ шусть в намет;

Він дожидавсь тогді вертепа,

Хлистав з нудьги охтирський мед.

К Лависі од любві був в горі,

Топив печаль в питейнім морі.

Так в армії колись велось;

Коли влюбився чи програвся,

То пуншу хлись – судьба поправся!

Веселлє в душу і влилось!

[48] «А що? – Ірися щебетала.