Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

[88] А послі Ремових він воїв

По одному всіх подушив;

І блюдолизів, ложкомоїв

Впрах, вдребезги перемізжив.

Намацавши ж самого Рема,

Потиснув, мов Хому Ярема,

Що й очі вискочили преч;

Вхвативсь за бороду кудлату

І злому Трої супостату

Макітру одділив од плеч.

[89] Вблизі тут був намет Серрана,

На сього Низ і наскакав;

Він тілько що роздігсь з каптана

І смачно по вечері спав.

Низ шаблею мазнув по пупу,

Зад з головою сплющив вкупу,

Що із Серрана вийшов рак;

Бо голова між ніг вплелася,

А задня вгору піднялася;

Умер фігурно неборак!

[90] І Евріал, як Низ возився,

То не гулявши простояв;

Він также к сонним докосився,

Врагів на той світ одправляв.

Колов і різав без розбору,

І як ніхто не мав з ним спору,

То поравсь, мов в кошарі вовк;

І виборних, і підпомощних,

І простих, і старших вельможних,

Хто ні попавсь, того і товк.

[91] Попався Ретус Евріалу,

Сей не зовсім іще заснув;

Приїхавши од Турна з балу,

Пальонки дома ковтонув,

І тілько-тілько забувався,

Як Евріал к йому підкрався

І просто в рот кинджал уткнув,

І приколов його, як квітку,

Що баби колють на намітку,

Тут Ретус душу ізригнув.