Страница:
158 из 363
Такії чуда небувалі
Лаврентці в добре толковали,
Тулумній к битві підтруняв.
[131] І перший стрелив на троянців,
Гиллипенка на смерть убив;
А сей був родом із аркадців,
То земляків на гнів підвів.
Отак оп’ять зірвали січу!
Біжать один другому встрічу,
Хто з шаблею, хто з палашем;
Кричать, стріляють, б’ють, рубають,
Лежать, втікають, доганяють;
Все вмиг зробилось кулішем.
[132] Еней, правдивий чолов’яга,
Побачивши такий нелад,
Що вража, зрадивши, ватага
Послать фрігійців дума в ад,
Кричить: «Чи ви осатаніли?
Адже ми розмир утвердили!
Ми з Турном поб’ємось одні».
Но відкіль стрілка не взялася
І спотиньга в стегно вп’ялася,
І кров забризкала штани.
[133] Еней од рани шкандибає
В крові із строю в свій намет;
Його Асканій проводжає,
Либонь, і під руку ведеть.
Уздрів се Турн, возвеселився,
Розприндився і розхрабрився
І на троянців полетів:
То б’є, то пха або рубає,
Із трупів бурти насипає,
Хоть би варить на сто котлів.
[134] І перших Філа, Тамаріса
На землю махом поваляв;
Потім Хлорея, Себаріса,
Мовби комашок, потоптав;
Дерету, Главку, Ферсілогу
Поранив руки, шию, ногу;
Навік каліками зробив.
Побив багацько Турн заклятий,
Не трохи потоптав зикратий,
В крові так, мов в багні, бродив.
|< Пред. 156 157 158 159 160 След. >|