Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

Дідона ж тяжко сподобала

Енея так, що і не знала,

Де дітися і що робить;

Точила всякії баляси

І підпускала разні ляси,

Енею тілько б угодить.

[36] Дідона вигадала грище,

Еней щоб веселіший був,

І щоб вертівся з нею ближче,

І лиха щоб свого забув:

Собі очиці зав’язала

І у панаса грати стала,

Енея б тілько уловить;

Еней же зараз догадався,

Коло Дідони терся, м’явся,

Її щоб тілько вдовольнить.

[37] Тут всяку всячину іграли,

Хто як і в віщо захотів,

Тут інші журавля скакали,

А хто од дудочки потів,

І в хрещика , і в горюдуба ,

Не раз доходило до чуба,

Як загулялися в джгута;

В хлюста , в пари , в візка іграли

І дамки по столу совали;

Чорт мав порожнього кута.

[38] Щодень було у них похмілля,

Пилась горілка, як вода;

Щодень бенкети, мов весілля,

Всі п’яні, хоть посуньсь куда.

Енеєві так, як болячці

Або лихій осінній трясці,

Годила пані всякий день.

Були троянці п’яні, ситі,

Кругом обуті і обшиті,

Хоть голі прибрели, як пень.

[39] Троянці добре там курили,

Дали приманку всім жінкам,

По вечорницям всі ходили,

Просвітку не було дівкам.

Та й сам Еней-сподар і паню

Підмовив паритися в баню…

Уже ж було не без гріха!

Бо страх вона його любила,

Аж розум ввесь свій погубила,

А, бачся, не була плоха.