Имиджмейкер из Москвы   ::   Джангіров Дмитро

Страница: 153 из 223

Ховаючи за пазуху свій великий, але, схоже, порожній гаманець, він голосно і досить переконливо виголосив:

– Украинский суд – самый гуманный суд в мире! Поэтому мы в него обращаться не будем! Тебе понятно, Нестор?!

З-за плечей старшого абрека виглядали його похмурі молодші брати. З вигляду джигітів було зрозуміло, що вони жадають зустрічі з дорогим потенційним родичем. У чорних зіницях кавказців Нестор Євграфович прочитав виразні жахливі картинки: як сокира відтинає голову, як зашморг стягує горло, як кинджал входить у черево: Іміджмейкеру стало моторошно, він мимоволі здригнувся. За хвилю отямившись, він задумливо запитав у помічника:

– Скажи, Артур, Миша Подвальский вместе с приглашением в Черноморск прислал нам билеты?

– Конечно, Нестор Евграфович, два билета на сегодняшний вечер, – весело відповів асистент.

Нестор Євграфович глипнув на годинник і прийняв чергове правильне рішення:

– Нам пора на вокзал. Быстренько смотайся в номер за билетами.

– А вы? Вы разве не хотите переодеться? – хитро посміхаючись, запитав Артур-чик.

Іміджмейкер вдавано суворо поглянув на свого підлеглого і пафосно виголосив:

– Я не могу собой так рисковать! – меня ждут счастливые черноморцы.



Частина 9



Пролог



Іміджмейкер та асистент у двомісному купе спального вагона наближалися до Чорноморська. Нестор Євграфович дивився у вікно і дещо схвильовано очікував зустрічі з містом – «перлиною біля моря», з яким його пов'язувало чимало приємних спогадів. У пам'яті політтехнолога пропливали незабутні слайди з кораблями на рейді, статуя барону Рішару, біля якої він призначав побачення одній красуні.

|< Пред. 151 152 153 154 155 След. >|

Java книги

Контакты: [email protected]