Имиджмейкер из Москвы   ::   Джангіров Дмитро

Артурчик знову квапливо спробував допомогти шефові і швидко випалив:

– Богдан Степанович, мы использовали архивную съемку болельщиков, выходящих со стадиона после матча…

Нестор Євграфович піднявся з крісла і, повільно крокуючи палатою, почав говорити; у його голосі вчувалися нотки докору:

– І цей, якви, Богдане Степановичу, кажете, натовп – дуже достойні і патріотично налаштовані люди! Бачите, як широ вони обурені програшем нашої збірної! Я певен, що саме таке обурення зараз відчувають десятки тисяч ваших прихильників, але, на жаль, вони забули його вчасно висловити…

– А чи не забудуть вони висловити свої патріотичні уподобання під час голосування?! – з тривогою і дещо розчаровано розмірковував «травмований» Сливка.

– Про це не турбуйтеся, – заспокійливо сказав клієнтові Нестор Євграфович, присідаючи біля нього на ліжко, і додав: – Завтра ми оприлюднимо таємний протокол російських та українських комуністів, в якому сам Зюганов визнає, що Богдан Сливка залишився останнім бастіоном опору проти відновлення Радянської Імперії Зла!

Цієї миті по телевізору саме почався черговий блок політичної реклами і першим у блоці був кліп Бабая. Дівчата в кокошниках водили хоровод, а солістка голосом Толкуно-вої співала на мотив пісні «Я не могу иначе»:

«Милый спросил вчера меня

О ком твое сердце плачет?

Голос отдам за Бабая -

Я не могу иначе!»

На екрані з'явився портрет Бабая і гасло, дубльоване диктором:

«Только Бабай – и не иначе!»



Сливкове дихання почастішало, шия напружилася, в очах зблиснули недобрі вогники.

Кандидат зі злістю процідив крізь зуби: – Як депутат я докладу всіх зусиль, щоб заборонити діяльність усіх лівих, хоча б у Центральному окрузі.