Страница:
106 из 198
Напевно, він відчув, що сам потрапив у пастку, яку так майстерно розставляв іншим. На його лобі виступили блискучі краплини.
Пауза ставала загрозливо довгою. Разін повернув голову до ведучого і прискіпливо поглянув на нього.
Той стрепенувся і застосував заборонений прийом, користуючись тим, що це прямий ефір:
– Микола Разін зараз лідирує в рейтингу серед кандидатів у депутати…
Цією фразою він розкрив свої карти прихильника М. Разіна.
– Постривайте! – обурився Едуард Гранін. – За моїми точними підрахунками лідирує інший кандидат.
– Ну, підрахунки бувають різні… – спробував перебити його ведучий.
– В тому то й уся сіль. Мої підрахунки доводять…
– Пане Гранін, ви вже вичерпали свій час! Гранін підскочив з місця й імпульсивно вигукнув:
– Знімаю свою кандидатуру на користь Павла Пече… Однак йому вже вимкнули мікрофон.
Камера показувала лише ведучого, що дуже красномовно намагався передати всю безмежність спектра достоїнств Миколи Разіна.
Тут треба пояснити ситуацію з творчою телевізійною групою. Річ у тім, що всередині неї було не зовсім затишно. Нове керівництво обласної телестудії зробило чистку кадрів, поповнивши лави молодим прогресивним поколінням. Проте старого зубра, заслуженого журналіста України Василя Івановича Бренчика, тобто нашого ведучого, неможливо було потурити, ба навіть зрушити з місця на міліметр. Тож він продовжував добротно робити свою справу в найкращих радянських традиціях.
|< Пред. 104 105 106 107 108 След. >|