JК
Варфоломиэва нич :: Гримич Марина
Страница: 126 из 198Тока я тебе умоляю: не надо робити фойленштик! Хто тобі сказав, що ти вже депутат? Ось завтра з'ясується, що ти не ввійшов у другий тур – і все само собою розв'яжеться…
Мила єврейська мудрість! Як часто мені, любі мої читачі, доводилося її чути, проживаючи на київському Євбазі і сидячи кілька років за одною партою з Лорою Бронфайн!
Пашка дивився на своїх близьких, рідних, друзів і соратників і, здається, заспокоювався.
Він звернувся до своєї дорогоцінної мамочки, яка сиділа, мов темна ніч.
– Ти цього хочеш? Ти хочеш, щоб я балотувався?
– Хочу, – сказала вона.
– А ти хочеш? – звернувся він до Тетяни.
– Хочу, – майже прошепотіла вона. Павло Іванович начебто полегшено зітхнув.
– Ну тоді сідаймо їсти десерт!
Усі з недовірою подивилися на нього. Павло Іванович, ні на кого не зважаючи, сів за стіл, врізав собі величезний кусень торта «П'яна вишня», налив чаю і став з апетитом це наминати. Його близькі, рідні, друзі й соратники по одному приєднувалися до нього. Через півгодини, а саме після поїдання десерту, вже всі забули про прикрий випадок. Адже торт «П'яна вишня» може підняти настрій будь-кому. Навіть тому, хто не любить солодкого. Дуже рекомендую.
Коли від «П'яної вишні» зостався лише приємний спогад, частина чоловічого складу команди вирішила випити пива з таранькою, «щоб не було солодко в роті». Тож родичання по їжі продовжувалося. Увечері передивилися й обговорили новини, відчуваючи себе в центрі подій, а опівночі розбрелися по домівках.
Березнева неділя (тобто день виборів) була дощова і непривітна.
До виборчого штабу прийшли на шосту вечора. Поставили самоварчик.
Мила єврейська мудрість! Як часто мені, любі мої читачі, доводилося її чути, проживаючи на київському Євбазі і сидячи кілька років за одною партою з Лорою Бронфайн!
Пашка дивився на своїх близьких, рідних, друзів і соратників і, здається, заспокоювався.
Він звернувся до своєї дорогоцінної мамочки, яка сиділа, мов темна ніч.
– Ти цього хочеш? Ти хочеш, щоб я балотувався?
– Хочу, – сказала вона.
– А ти хочеш? – звернувся він до Тетяни.
– Хочу, – майже прошепотіла вона. Павло Іванович начебто полегшено зітхнув.
– Ну тоді сідаймо їсти десерт!
Усі з недовірою подивилися на нього. Павло Іванович, ні на кого не зважаючи, сів за стіл, врізав собі величезний кусень торта «П'яна вишня», налив чаю і став з апетитом це наминати. Його близькі, рідні, друзі й соратники по одному приєднувалися до нього. Через півгодини, а саме після поїдання десерту, вже всі забули про прикрий випадок. Адже торт «П'яна вишня» може підняти настрій будь-кому. Навіть тому, хто не любить солодкого. Дуже рекомендую.
Коли від «П'яної вишні» зостався лише приємний спогад, частина чоловічого складу команди вирішила випити пива з таранькою, «щоб не було солодко в роті». Тож родичання по їжі продовжувалося. Увечері передивилися й обговорили новини, відчуваючи себе в центрі подій, а опівночі розбрелися по домівках.
Березнева неділя (тобто день виборів) була дощова і непривітна.
До виборчого штабу прийшли на шосту вечора. Поставили самоварчик.