Страница:
157 из 198
– Крім того, зробиш на радіо інтерв'ю зі мною про дитячі роки Павла Івановича. Щось на зразок: «Хлопченя з розумними очима…» Ясно?
– Ясно.
– Варфоломійовичу, а на тобі – важливе тактичне завдання.
– Слухаю! – виструнчився солдат.
– Спостерігачі. Треба організувати армію захисників батьківщини від політичної навали.
– Єсть! – відчеканив Варфоломійович.
– Щоб не їли, щоб не спали, щоб… – Ідея Іванівна замислилися, – Е ні, погана ідея.
Вона підвелася з місця і почала міряти кімнату довгими, зовсім не жіночими кроками. Зненацька вона зупинилася перед іконою святого Миколая, і її осяйнуло:
– Святий Миколаю-угоднику! Будь спостерігачем на виборах мого сина, якщо твоя ласка. Я завжди була твоєю ревною прихильницею. Навіть будучи секретарем парт-організації стоматологічної поліклініки. Ти ж знаєш, твоя ікона в найтяжчі часи була зі мною. Поможи мені в цій справі. Я буду молитися.
Вона перехрестилася і завмерла на мить, а потім, немов почувши позитивну відповідь, сказала:
– Дякую, Миколаю.
Вона поцілувала ікону і повернулася до столу попередньою вольовою жінкою.
– Так. Що ще… Так. І останнє. Найголовніше. – Ідея Іванівна знову замислилася і затарабанила пальцями по столу. Ніхто не наважувався навіть поворухнутися. – У нашому виборчому фонді є ще певна сума, залишена родиною Кац. Питання таке: кому будемо давати хабара?
– Мені, – пожартував Васнєцов-Паваротті.
|< Пред. 155 156 157 158 159 След. >|