Страница:
186 из 198
І ось він, тобто Колясик, стояв перед ними увесь в білому.
– Не пое! Шо таке?
Члени виборчого штабу мовчали, припасовуючи Колясика до посланця святого Миколая. В їхньому мозку перший з другим не асоціювався ніяк.
У розмову вступив Варфоломійович:
– Колько! Ти нам потрібен!
– Оце по-моєму. Тільки чисто конкретно: шо нада?
– Колько! Оті шарамижники з виборчого штабу Колосального запустили мульку про автокатастрофу.
– Ага.
– Розумієш, виборець же не проголосує за Пашку, думаючи, що він уже на тому світі.
– Ага.
– Завтра не можна агітувати. Тож треба до сьогоднішнього вечора об'їздити ваг виборчі дільниці з повідомленням, що Пашка – живий.
– Ага.
– Треба популярно пояснити, щоб виборець не панікував.
– Ага.
– Що ага? Давай, шмаляй!
– Дай подумать, Варфоломійович. Дай подумать. Шо – чисто їхати? А шо говорить конкретно? Нє, шо-то нє то. Ну, розкінь мозгами: приїжджає мій пацан у село… Нє, шо-то нє то…
Варфоломійович розсердився:
– Часу немає на роздуми! Шмаляй, я сказав!
– Стоп. Колясик правий, – утрутилася в розмову Ідея Іванівна. – Треба придумати щось інше – якби хоч квіточку…
– Квіточку? Нема нічого легшого! – зрадів Колясик. – Я ж після тої зустрічі з Пашкою наче заново на світ вродився! Сказав собі: фатить рекета. Це некрасіво. Треба шось красівше. От я здуру й купив вагон голландських тюльпанів.
|< Пред. 184 185 186 187 188 След. >|