Страница:
23 из 198
Варфоломійович не те щоб був його фанатом, просто він не знав, на кого ще можна було б покластися у боротьбі за місце під парламентським сонцем.
Тим часом наш молодий герой виконав свій синівський обов'язок і зателефонував до своєї дорогої мамочки.
– Можеш не розказувати, синку, я майже все знаю. Ти мав провал у казенному домі, зате заручився допомогою старого короля?
– Так, мамочко.
– То хто ж він – твій покровитель?
– Батько завбібліотекою – Фрідріх Варфоломійович.
– А хто він такий?
– Він голова Ради ветеранів району.
– Знаєш, синку, карти кажуть, що цей Фрідріх Варфоломійович – фатальна особа. Тільки чого ім'я в нього таке дивне?
– Ма, а ти чого звешся Ідея Іванівна Ягідка, га?
– Що, він родом із тридцятих?
– Скоріше – він первісток революції.
– Ясно. Синку, а як працює твій шлунок? Регулярно?
– Мамо, мені не до цього!
– Синку! Якщо в тебе регулярно спрацьовуватиме шлунок, – це запорука твого успіху!
– Таке скажеш!
– Синку, пам'ятаєш тьотю Розу, нашу сусідку по комуналці?
– Так, а що?
– А її чоловіка – дядю Борю – пам'ятаєш?
– Ще б пак, через нього ніколи не можна було вчасно потрапити в туалет!
– Так знаєш, що він казав?
– Мамо, швидше, час закінчується!
– Ніколи не перебивай маму! Так от: дядя Боря казав, що успіх людини пролягає через пряму кишку.
|< Пред. 21 22 23 24 25 След. >|