Сватання на Гончаривци   ::   Квитка-Основьяненко Григорий Федорович

Рада б душа в рай, так гріхи не пускають… Як жінка скаже.

Кандзюба (Одарке). Випустіть-бо його, будьте ласкаві. Маю до вас діло.

Одарка. Ану вже іди сюди, іди!

Прокип выходит.

ТЕРЦЕТ



Кандзюба.

Послухайте мене,

Ось будьмо ми сватами,

Одарка.

Кажіть, кажіть, у чім?

Сьому ми раді сами.

Прокип.

На вольну щоб сходить?

Горілки принести?

Одарка.

Та годі тобі, дурню,

Не знать про що товкти!

Він знай своє.

(Кандзюбе.) Кажіть, а що таке?

Кандзюба. А що? Дочка в вас є?

Прокип и Одарка. Є, є!

Кандзюба. Така, що треба годовати?

Одарка. Хоч сьогодня віддавати.

Кандзюба. Сина маю.

Прокип и Одарка. Знаю.

Кандзюба. Так віддайте!

Одарка. Потурайте! Чи він нам рівня?

Прокип. От і треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?

Одарка (мужу). Відв'яжися, врагова дитина! (Кандзюбе.)

Усяк зна,

Що в вашого сина

Та клепки нема!

Кандзюба.

Що б то як?

Одарка.

Та так:

Прибитий на цвіту,

Кандзюба.

Тю-тю!

Та ще фіть-фіть!

Ви діло тут кажіть:

Чи віддасте?

(С насмешкою.)

Чи нехай ще підросте?

Мене ви не держіть.

(Вместе)

Кандзюба.

А чому ж і не віддати?

В нього всього є

Прокип.

Як же можна і віддати,

Коли горілки він не п'є?

Одарка.

Як же можна і віддати?

Дурний! Його всяк б'є.

Кандзюба.