JК
Легенди Львова :: Винничук Юрий
Страница: 78 из 259– З якою метою, смію спитати?
– Для забави.
– Добре, але якраз у ті ночі там уже віддавна відбуваються забави. Чи вам не буде затісно?
– Аніскілечки. Я приведу зі собою лише пару панянок. І добре вам сплачу.
– Добре – то скільки?
– За кожну ніч сотню золотих.
– Пхе! – вдавано скривився Лискевич, маючи на меті виманити значно більшу суму.
– То кажіть свою ціну.
– А на який час ви потребуєте млин?
– Скажімо, на сім років.
– Сім років буде коштувало вас дорого.
– Ну, кажіть! – нетерпеливився чорт.
– Капшук Чортової мами – ось скільки!
– Що-о! – визвірився чорт. – Та ви з глузду з'їхали!
Він аж руками замахав і ногами затупцяв. І було чого нервувати, адже капшук, або гаманець Чортової матінки мав чудесну властивість ніколи не вичерпуватися. Скільки би з нього не брав, а він усе повний.
– Чого ви збісилися? – спитав спокійно Лискевич. – Капшук мені дістанеться теж на сім років. Потім я його поверну.
– Але мені не дозволять віддати капшук за якісь там забави на млині. Мама мені всі зуби повибиває. Хіба що…
– Хіба що?
– Ну-у, якби ми з вами склали цирограф. Ви запишете мені свою душу. А через сім літ віддасте разом з капшуком.
– Перепрошую, але моя душа й так попаде вам до рук. Всіх чорнокнижників така доля чекає
– То так, але тепер будемо мати термін. Мама дуже втішиться.
– Ще б пак!
Лискевич якусь хвилю поміркував і врешті погодився.