Острив злочинцив   ::   Ненацький Збігнєв

Другий голос:

— А навіщо тому гостеві такий план? Чи не здається тобі, що це хтось з колишніх Барабашевих людей?

Перший голос:

— Надто він молодий, щоб бути Барабашевим. Але хтось із Барабашевих людей міг накреслити план і продати йому.

Другий голос:

— Таж ніхто тоді з острова не втік? Перший голос:

— Двох міліція схопила живими. Потім їх судили у Варшаві.

Другий голос:

— Їх засудили до страти, тож виходить, що ніхто не втік з острова. Хіба що ті могли накреслити такий план у в'язниці.

Перший голос:

— Дурний ти. Їх засудили до страти, але вироку не виконали. Вони звернулися до вищої влади з проханням помилувати їх, і смертний вирок замінено на довічне ув'язнення… А згодом зменшено до п'ятнадцяти років — була амністія. Розумієш, брате? Отже, обидва тепер на волі. Старий про це недавно довідався і, певне, через те спершу гадав, що гість із планом — це Барабашева людина.

Другий голос:

— Надто він молодий…

Шум дощу заглушив дальші слова, бо чоловіки вже далеченько відійшли від шопи.

— Це вони говорили про вас, — обізвалася Ганка. — У вашій кишені лежить план, накреслений кольоровими олівцями. Я бачила його, коли шукала вашого посвідчення. От цікаво, як вони дізналися про цей план?

— А я знаю, як вони дізналися, — засміявся я. — Від пані Пілярчикової, власниці крамниці. Я показував їй той план. Тільки їй, більше нікому.

— Боже мій, який же ви необачний!

— Це я зробив навмисне.