Таэмниця двох океанив   ::   Адамов Григорий Борисович

На одну мить він навіть впав у забуття і з обм'яклими, повислими ногами та руками безсило лежав у воді в хмарі пари, наче медуза з розпущеними пасмами щупальців. Правда, він зараз же опам'ятався, проте капітан, що знаходився поблизу нього і помітив його стан, лагідно, але настійливо порадив йому піти відпочити.

І Козирєв зразу, не відмовляючись, погодився.

Цей день можна було б назвати днем удач, якби не три обставини, що затьмарили його, особливо в очах капітана.

О чотирнадцятій годині, після першої, успішно закінченої спроби під водою, обидва інфрачервоних розвідники були підняті на поверхню. З обережності, зважаючи на небезпечну близькість населеного острова, їх, проте, не пустили в повітря, а повели, як двох величезних черепах, по поверхні води. Відбите на куполі екрана чисте небо з круглим сонячним диском майже в зеніті досилало в центральний пост спокійний привіт. Капітан збирався вже віддати наказ про повернення розвідників, коли зненацька на горизонті, в його північній частині, з'явилася чорна цятка, яка швидко росла й скоро набула несподіваних зловісних обрисів.

– Гідроплан! – вигукнув старший лейтенант.

Літак незабаром перейшов на купол екрана. Опинившись над острівцем, він зробив кілька кругів, то опускаючись, то піднімаючись, потім взяв курс на південь і скоро зник за горизонтом.

– Дивно… – замислено промовив капітан. – Звідки він? Що йому тут було потрібно? Начебто він чогось шукав… виглядав…

Тривожне почуття опанувало капітана і вже не залишало його.