JК
Таэмниця двох океанив :: Адамов Григорий Борисович
Страница: 574 из 582Чулися вигуки, добродушні жарти, радісний сміх…
– Та не заважайте ж, товариші! Дайте поїсти людині!
– Адже ж він справді дуже голодний!
– Та звичайно! Трошки поспав, і трошки апетит розгулявся.
– М-гм! – ствердно мукав під загальний сміх Скворешня з набитим до краю ротом.
– А ми тебе поховали вже, Скворешня! За першим розрядом!
– М-гм! – згоджувався велетень, не повертаючи голови.
Павлик підліз під руку Скворешні і не зводив з нього очей, повних любові та захоплення.
– Не давайте йому бутербродів! – закричав зоолог, пробиваючись до Скворешні з бульйоном у термосі, по який він устиг побігти в камбуз. – Після тридобового голодування це шкідливо! Ось, випийте бульйону, друже мій. Будьте розсудливі.
Скворешня різко повернувся з недоїденим бутербродом у руках. Він ледве проковтнув недожований шматок, трохи не подавившись ним, і, не зводячи переляканих очей з зоолога, врешті насилу прохрипів:
– Що? Що ви сказали, Арсене Давидовичу? Три доби?
– Авжеж, мій друже! Три доби! Сон у вас богатирський був, як і годиться…
Скворешня стояв цілком розгублений, переводячи очі з зоолога на усміхненого капітана.
– Як же це так? – бурмотів він, почервонівши. – Та не може ж бути! Що ж я… три доби відсутнім був?
Вкрай схвильований, він поклав недоїдений бутерброд на буфетний столик і повернув голову до капітана. Той продовжував усміхатися.
– Не турбуйтеся, товаришу Скворешня! Не кидайте свою корисну роботу. Все потім з'ясується… Ви не відсутнім вважалися, а… небіжчиком.
– Та не заважайте ж, товариші! Дайте поїсти людині!
– Адже ж він справді дуже голодний!
– Та звичайно! Трошки поспав, і трошки апетит розгулявся.
– М-гм! – ствердно мукав під загальний сміх Скворешня з набитим до краю ротом.
– А ми тебе поховали вже, Скворешня! За першим розрядом!
– М-гм! – згоджувався велетень, не повертаючи голови.
Павлик підліз під руку Скворешні і не зводив з нього очей, повних любові та захоплення.
– Не давайте йому бутербродів! – закричав зоолог, пробиваючись до Скворешні з бульйоном у термосі, по який він устиг побігти в камбуз. – Після тридобового голодування це шкідливо! Ось, випийте бульйону, друже мій. Будьте розсудливі.
Скворешня різко повернувся з недоїденим бутербродом у руках. Він ледве проковтнув недожований шматок, трохи не подавившись ним, і, не зводячи переляканих очей з зоолога, врешті насилу прохрипів:
– Що? Що ви сказали, Арсене Давидовичу? Три доби?
– Авжеж, мій друже! Три доби! Сон у вас богатирський був, як і годиться…
Скворешня стояв цілком розгублений, переводячи очі з зоолога на усміхненого капітана.
– Як же це так? – бурмотів він, почервонівши. – Та не може ж бути! Що ж я… три доби відсутнім був?
Вкрай схвильований, він поклав недоїдений бутерброд на буфетний столик і повернув голову до капітана. Той продовжував усміхатися.
– Не турбуйтеся, товаришу Скворешня! Не кидайте свою корисну роботу. Все потім з'ясується… Ви не відсутнім вважалися, а… небіжчиком.