Таэмниця двох океанив   ::   Адамов Григорий Борисович

– Крик! – прошепотів Лорд. – Я чую крик, капітане!

– Так, так! Але не там, куди показує Скворешня, а з правого борту.

– Ні, товаришу командир, я не помилився, – чемно заперечив Скворешня. – Крик бив прямо по носу.

– Прожектор би запалити… – нерішуче сказав Лорд.

– Ні в якому разі! – категорично заперечив капітан і швидко підійшов до поручнів на передньому кінці площадки.

Їхні верхні прути туї товщали і розширялися у вигляді овального щитка, з кнопками, крихітними важільками, невеликими штурвалами – все з різнобарвно фосфоресціюючими в темряві цифрами і значками.

Капітан натиснув одну з кнопок. З правого, похилого борту судка вирвалося щось темне, широке і довгасте, закруглене зверху і знизу. З тихим свистом і гудінням воно злетіло, як торпеда, вгору і тут же зникло в темряві, Одночасно посередині щитка на поручнях засвітився тьмяним сріблистим світлом невеликий круглий екран.

– Інфрачервоний розвідник! – з захопленням промовив Лорд і замовк, спрямувавши погляд на екран.

Капітан також уважно дивився на цей маленький сріблистий круг, повільно повертаючи штурвал на чверть оберту вправо і вліво.