Балада для Кривой Варги   ::   Соколян Марина

Тобі це вдалося, і винагородою тобі була свобода…

— А що… якби невдалося?

— Що ж, тоді ти би поїхала звідси переможеною. І вже там, у місті, самотня і нещасна, ти б наклала на себе руки. Наскільки я розумію. На твоє щастя, сталося навпаки.

— І невже… невже не можна їй допомогти, Варго? Я зроблю все від мене залежне, я навіть згодна відмовитись від вашої винагороди…

— Он як? Але навіть якщо так, вже пізно. Я вже не зможу нічого змінити.

Лада затулила обличчя руками.

— Це жорстоко. Якби я лише знала…

— Тоді б ти — що? Сама попросила отрути? — Варга зітхнула, — Ну гаразд. Я сказала, що я не можу нічого змінити. Але це не значить, що це взагалі неможливо.

Лада підвела заплакані очі.

— Що я можу зробити?

— Ти? Ти — нічого. Єдиний, хто може допомогти Паві — господар Старої Вежі.

— Пан Смерч? Але скажіть мені, Варго, хто він?

— Ет… Я б сама воліла знати, — зітхнула відьма.

***



— Отож, ти бажаєш знати… — поволі промовив Стеф Боро, — Звідки мені відомо про твої особисті проблеми, так, Соломоне?

Соломон Крокус, який нарешті наважився поставити питання руба, похмуро подивився на пана Боро.

— Тож дозволь мені пояснити. Тут немає нічого складного. В газетах нещодавно йшлося про загибель молодого актора, Лукаша Пере. Твою дружину допитували в якості свідка — я мимохіть звернув увагу, помітивши знайоме прізвище. Вибач, якщо я випадково пригадав тобі ці неприємні події.

Оглядач "Контроверсій", примружився, розглядаючи філософа.